З незапам'ятних часів між мальовничими узвишшями, названими Горою, з однієї сторони, а біля школи і церкви - горою Кострою та Верхом із другої сторони, - розкинулось село Сторона. Це один із мальовничих куточків нашої України, багатий своєю історією і чудовими людьми.
Посередині села збудована школа. Вона складається із трьох приміщень.
Приміщення № 1. Це колишній панський будинок, збудований ще за часів панщини у 1846 році. Зараз у ньому знаходиться шкільна бібліотека, їдальня і фізичний кабінет.
Приміщення № 2. Збудоване пізніше з дерева в 1931 році. Збудував його тодішній директор Кость Кункевич. Зараз там розміщено п'ять класів.
Приміщення № 3. Збудоване в 1936 році цим директором на кошти громади. Громада продала ліс, закупила цеглу і побудувала школу.
В 1879 році за ініціативою війта Миколи Клисяка громада купила від барона Гутмана фільварок, що лежав посередині села,і в приміщенні фільваркового дому в 1886 році була приміщена перша школа з руською (українською) мовою навчання. Першим учителем у цій школі був Анастасій Томашек, родом з Букови, коло Хирова. Випуск перших учнів по закінченню чотирьох шкільних років навчання не задовольняв працьовитого вчителя п. Томашека. Він здібних учнів притягував ще на два, а то і три роки до так званої доповняючої науки, що рівнялася 6-му і 7-му класові щкільного навчання. Крім цього працьовитий педагог учив співу і вів церковний хор.
У 1958 році директором Сторонянської восьмирічної школи було призначено Максима Дмитра Васильовича.
Максим Дмитро Васильович - директор Сторонянської восьмирічної школи.
Народився він в с. Торчиновичі Старосамбірського району Львівської області в 1926 році. Після закінчення Торчинівської ніколи навчався у Дрогобицькому педінституті на факультеті української мови та літератури. Після його закінчення був направлений на роботу в с. Смільна вчителем. Пізнішепрацював у Підбужі заврайно. У роки Великої Відчизняної війни воював на фронті за рідну землю. За мужніст і відвагу був нагороджений багатьма орденами і медалями.
Любили його і учні Сторонянської восьмирічної школи. Він був завжди серед учнів. У 1976 році Дмитра Васильовича було направлено працювати головою Підбузької селищної ради.
Помер Максим Д. В. у 1988 році.
З 1976 року працює у Стороні директором Кекіс Мирослав Іванович, який народився в селищі Підбуж 15 липня 1942 року в сімї колгоспників. Батько працював на пилорамі, а мати - у ланці.
Мріяв бути вчителем і після школи вступив на навчання до Самбірського педагогічного училища. Закінчив його і працював перед армією і рік після служби в армії у селі Довге Гірське. Там пізнав красу легенд про село і гори, про Карпати і Україну. Там відкрив для себе чарівний світ чар - зілля ... Хоча котра сільська дитина не знає сили чар - зілля ? Котра не виросла з тим святим запахом чебрецю та деревію, котра не лікувала руку порізану подорожником, не плела батіжка з ситника, не вирізала сопілку з бузини, не жувала терпких ягід терну та ялівцю, не милувалася ніжно - рожевим цвітом дикої рожі, котра розквітає на межі весни і літа. Котра не ласувала суницями, не збирала для молодших братів та сестричок ? Він усе те відібрав у себе і називав то одним словом : Україна .
Кекіс Мирослав Іванович - директор Сторонянської школи з 1976 року.
Потім у селі поблизу рідного дому звільнилося місце вчителя фізкультури да співів. І він радо погодився. Так і оселився у селі Сторона. Живе у тому селі уже сорок літ. Нема хати, де б він не бував, як учитель, як директор школи ... Нема людини, котру б не знав, нема дитини, котру б не вчив.
Село стало для нього рідним. Знає про нього чимало. З гордістю розповідає, що нема у світі міста, де б не жила людина зі Сторони. Уже, працюючи вчителем,закінчив Мирослав Іванович історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Почав у школі викладати історію. Викладає її й досі. Діти люблять його предмет .... Четверть віку ж очолює педагогічний колектив школи. Нелегка це ноша. Особливо сьогодні, коли економіка країни переживає такий спад. Школа у селі стара. Була надія, що побудує нову, але не полупилося. Аж не віриться . Почекайте літа, хотів би попрохати тихо - тихо.... Та я ще так мало бачив, я ще так багато мрію зробити для школи, для людей, для дітей, планую стільки встигнути ... Ще школу добудувати,сад шкільний виплекати....
Дивиться Бог тихо з неба на цю скромну і добру людину. І погоджується з нею. Кажуть, коли людина хоче щось для людей добре робити, Бог літа продовжує на скільки треба. Іщо таке для людини копа літ ? Лише встиг оглянутися,зрозуміти, що треба зробити на землі....Була надія , що побудує нову школу , але не получилося у 2007 році пішов із посади директора.
Директор школи - Мирослав Іванович Кекіс пропрацював до 2007року.
У 2007 директором Сторонянської СЗШ I-II cт. було призначено Мигу Мирона Богдановича, який народився в смт.Підбуж в 1972 році.
Після закінчення Дрогобицького педуніверситету працював у даній школі на посаді керівника гуртка різьби по дереву. Під його керівництвом учні навчалися різьбити різноманітні вироби .Неодноразово їхні вироби займали перші місця серед шкіл району та області.
Мирослав Богданович був дуже здібним вчителем .За що брався— все доводив до кінця. Ставши директором,він разом з педколективом, взявся за реорганізацію школи: було зроблено євроремонти в більшості класів школи,придбано музичні інструменти,українські національні костюми для виступів учнів,меблі, збудовано нові туалети.
За його керівництва почалась будувати нова школа, проте він дбав не тільки про матеріальну базу школи, але й хотів, щоб учні школи займали призові місця на районних олімпіадах,конкурсах . В цьому йому допомагали вчителі.
Неодноразово школа займала перші місця в інтелектуальній грі «Що? Де?Коли?»,в конкурсах «Малюнок на асфальті», виступах художньої самодіяльності.
Він дбав не тільки про роботу,але й про відпочинок учнів та вчителів . Для цього було організовано екскурсії в Ужгород, Яремча, Гошівський монастир , Зарваницю, крім цього робили екскурсії по селі, в ліс на Кути.
З 2008 по 2014 р директором школи був Мига Мирослав Богданович.
У березні 2014 року директором школи призначили корінну жительку с.Сторона Мицак Ірину Михайлівну 1967р.н. , яка і сьогодні є на цій посаді.
Ірина Михайлівна закінчила Дрогобицький педінститут у 1992 році. З 1988 року працює в Сторонянській школі вчителем початкових класів, за свою сумлінну педагогічну працю отримала звання « Старший вчитель».
Кожна школа повинна прагнути до самовдосконалення й поліпшення. Час не стоїть на місці. Разом з ним змінюються вимоги до освіти, з’являються нові стандарти навчання, сучасне обладнання. І для того, щоб все це працювало, необхідний керівник, який чітко розуміє завдання, поставлене перед ним, який здатний вивести школу на більш високий рівень. Таким керівником, енергійним, цілеспрямованим, є директор школи. Вона зуміла за короткий термін підвищити авторитет школи не тільки серед жителів села, а й на районному рівні. Дійсно, це керівник, який вболіває за свою справу, прагне до того, щоб про школу відгукувалися не просто як про навчальний заклад, а про той храм науки, в якому б хотілося всім учитися й працювати
Саме ,за її керівництва завершилось будівництво нової школи і 28 серпня 2017 року відбулось її відкриття. За 3 роки її роботи на цій посаді відбулося багато змін, до яких усі звикли й часто не помічають їх. Адже таким звичним стало для всіх, що в школі з’явилися нові комп’ютери, діапроектор, Інтернет, шкільний сайт. Змінилися кабінети, фойє, шкільні коридори. Приведено у відповідність усі документи, за якими працює школа. Безліч планів та проектів для школи готувалися цим керівником .